Оксана Білозір - Кафе

В старому і затишному кафе,
Де музика так солодко лунала,
Відразу я побачила тебе,
Хоч зустрічі, повір, я не шукала.
Не знаю, як сюди я забрела,
А може просто серце підказало?
Я з іншою побачила тебе
І наче в прірву раптом я упала.

Приспів:
Земля у мене захиталась під ногами,
Неначе море раптом вийшло у берегів,
Де є кохання, там не може бути зради,
Я вже не вірю в те, що ти мене любив.
Тому, що сталося в душі я навіть рада,
Переді мною ти нічим не завинив,
Де є кохання, там не може бути зради,
Я вже не вірю в те, що ти мене любив.

А ти мене чомусь не помічав,
Так ніжно цілував її волосся,
В ту мить мені здалося,
Що ти мене до себе пригортав.
З очей моїх упала пелена,
Непрошена сльоза з щоки зкотилась,
Це так жорстоко іншу цілувать,
А я тебе так віддано любила.

В уютном стареньком кафе
Там музыка так сладко мне играла
И сразу я увидела тебя
Хоть встречу, ты поверь, я не искала
Не знаю, как сюда я забрела
А может просто сердце подсказало
С другой в тот час увидела тебя
И в пропасть сразу будто бы упала

Земля вдруг закружилась под ногами
Как будто море все залило берега
Там где любовь - не может быть измены
Не верю я что любишь ты меня
И я скорее рада, не хочу замены
Не буду я совсем винить тебя
Там где любовь - не может быть измены
Не верю я что любишь ты меня

А ты меня совсем не замечал
Так нежно целовал ее, казалось
И в тот момент мне показалось
Что ты меня к себе так нежно прижимал
И с глаз миоих упала пелена
Нежданная слеза с щеки упала
Жестоко так другую целовать
А я тебя так преданно любила