Павло Доскоч - Посміхнись, Україно

Знову сурми, в бій веде луна,
Кажуть всі, що муза задрімала…
То неправда, з нами йде вона
Ще й знамено високо підняла!
З нами дух, і міць, і цілий світ,
З нами віра в нашу перемогу!
Йде Кобзар — безсмертний заповіт—
Ще й каменярі ідуть в підмогу!

Приспів:
Зітри сльозу, велика Україно!
У вишиванку рани загорни…
А на сорочці кров свята, немов калина,
Що проливають твої доньки і сини!
Ти не одна, з тобою світ, і воля,
І всі, хто вірить в Бога і добро!
Тож, посміхнися , Україно , всім крізь болі…
Хай вражу кров понесе в даль Дніпро!


Під ногами ворога земля
Закипить вогнем , буде палати!
Будем бити, браття, москаля!
Із землі своєї в шию гнати!
Бо Сіркова батькова рука
В наших генах, жилах, в поколінні!
Наче клич до бою проліта
Над землею «Слава Україні!»