Ядерна Могила - Що дня, як і ми, ві ва но вона

Що дня, як і ми, ві ва но вона
Вимірює яка тут глибина
Скільки залишилося нам до дна
Деколи здається що його нема
Все шкеребертю гасла смерть
Нащо гасла тут нам тепер
Ніби команду виганяти геть
А насправді лавру, поміняли на мечеть
Знаєте са-та лише взагалі
Ніби на коні, що свій глузд монамі
Олексійович (мон енемі)
Оце ти сієш (ти вже переміг)
І потрунатиме елітами, стали вільними
До того не були ми настільки гідними
А гідність уже поза межами глузду (Сину!)
Дай мені мило та мотузку
Дай мені мило та мотузку
Лише накидаю кутузку
Лише накидаю кутузку
Мене, прокинутись хочу але
Ніби це не сон
Втім для глузду не сезон
Так пояснили мені,
Коли питав чому маємо опинитися на дні
Врятує ядерний музон
Але він здує горизонт
Так повеліли часи,
Коли гидоту полюбили та не стало краси
— х2
Ми прагнули ніби занеби, та халепа!
Виявилося нам його не треба
Кожен другий в команді амеба
Амеба на чолі це ж погана прикмета
А в них як відомо не вірити це як не вірити в Бога (Амінь!)
(Ти що проти бога?)
Дати каміння мені забито не у всіх віра таких
Бо дорога зневіри до зла
Страшного звіра рука (Страшного звіра рука!)
Лукавого д'явола та, пекельного клоу
на Ще одна цілі смертельних вид-опака
На твоєму зневіченому ділі
Танцюватиме Він якщо не маєш віри
Мого глибину страждань зануриш провчатися
В муках будеш
Ніби це не сон
Втім для глузду не сезон
Так пояснили мені,
Коли питав чому маємо опинитися на дні
Врятує ядерний музон
Але він здує горизонт
Так повеліли часи,
Коли гидоту полюбили та не стало краси