ANN KOVTUN - знаєш, я не розумію як твоя

знаєш, я
не розумію
як твоя,
моя надія
бути разом знов
привела нас до цих розмов

зберегти
жадали ми вогонь,
а дим
давно пішов
і разом з тим
залишився тільки попіл,
давай потім поговорим

мовчання, мовчання -
найголосніший твій крик
чекання, чекання
час розчинився і зник

то була любов,
чи то була війна
забуваю знов
те, чого вже нема
я вірила, я вірила
але в твоїх словах
нема бажання, сподівання, ні!
лишився лиш страх

знав би ти,
як я хотіла
віднайти
у собі сили
не зважати на те,
що мені так звикло заважати

раптом що,
мене пробач, я
нізащо не хочу бачить
твоїх рук, очей
і згадувати наших ночей

зітхання, зітхання
нас розділяє тепер
останнє прощання
я відпускаю тебе

то була любов,
чи то була війна
забуваю знов
те, чого вже нема
я вірила, я вірила
але в твоїх словах
нема бажання, сподівання, ні!
лишився лиш страх

самотності
як бути з цим
як в стінах чотирьох сидіти
з комплексами говорити
доля
розпилила сердце вдвоє
то був мій чи твій недолік?
чи ми грали чужі ролі?

то була любов,
чи то була війна
забуваю знов
те, чого вже нема
я вірила, я вірила
але в твоїх словах
нема бажання, сподівання, ні!
лишився лиш страх