Riffmaster, Сашко Положинський - Земля

Воет ветер и грохочет гром,
Зло не спит, оно пришло в наш дом,
Режет дождь и бьет о землю "Град" -
Стучится брат.

Ложь и ненависть газетных строк
Красным заревом горит восток
Плачет и кричит моя страна
Пришла война!

За спиною города стоят
Но погибших и живих солдат
Наши земли реки и поля
Гудит земля

Двухголовый бьет своим крылом
Машет молотом, грозит серпом,
В поле стадо бешеных собак
И атак.

Непокорный ворону народ
От Востока до Карпат живет
Неподвластная ему страна
Не отдана.

Подзвонив мамі, сказав, що у нас все спокійно,
Ні, мамо, це просто грім, маленьке лихо стихійне,
У нас тут дощі йдуть і гримить постійно,
Ти не хвилюйся, ма, у мене броник надійний.

Набрехав мамі, а як їй правду казати?
Про те, як раптом мужніють зовсім юні солдати?
Про постріли, вибухи, в броні пробоїни,
Про те, що ми вже давно не діти, ми воїни?

Ідуть на небо хлопці безсмертними ротами,
Вже двох друзів відправив додому "Двохсотими",
А скільки ще їх найкращих поляже?
І хто ж тобі скаже? Хто тобі скаже?

Чергова в телевізорі пика вгодована,
Яка прикро вражена й надзвичайно стурбована,
Я тут не за них, а за дружину з дитиною
І за землю, що називається Україною.

Хтось із старших сказав, що сєпари як в Афгані духи
Ховаються за спинами мирних, сіють смерть і розруху,
Плюють із зеленки смертельними сюрпризами,
Дістав уже цей клятий ляльковод зі своїми репризами.

Ну нічого, в нас хлопці - вогонь, всиплемо жару,
Усім хто хоче нашу землю відібрати на шару,
Пишатиметься народ своїми синами, все буде добре,
Перемога за нами!