KRISTONKO - Але осінь отой слід листям що не вкрила

Пролягла дорога від твоїх воріт
До моїх воріт, як струна.
То чому ж згубився мій самотній слід -
Знаю я одна, я одна...

Але осінь отой слід листям що не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, милий.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас..

Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь,
Я мов колос, зелен колос, нею повна.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене.

Як зійдуть сніги із гір потоками,
Ой глибокими, навесні.
Квіткою приснюся синьоокою,
Вдалині тобі, вдалині...

Але осінь отой слід листям що не вкрила,
Бо до тебе навесні я повернусь, милий.
Твої руки я візьму знову в свої руки,
Не розквітне поміж нас жовтий квіт розлуки.

Не ховай очей блакитний промінь,
Заспівай мені в останній раз.
Пісню ту візьму собі на спомин,
Пісня буде поміж нас..

Бо твій голос, бо твій голос - щедра повінь,
Я мов колос, зелен колос, нею повна.
Жовтий лист спаде і виросте зелений,
А ти в пісні будеш завжди біля мене!...