Павло Доскоч - По долині річка

В'ється по долині синя, наче небо,
Річка, де кохана воду набирає.
Ой, скажи, кохана, коли поберемось,
Бо моє серденько за тобою крає.
Чуєш, як співає яворова скрипка
Та й до рани мої жалю додає.
Не кажи, кохана, зиму зачекати,
Бо моє серденько не витримає.

Приспів:
По долині річка,
Як блакитна стрічка,
Що у далині зникає...
А кохане серце,
Як повне відерце,
Що від самоти зітхає...

Осідлаю коня, поїду далеко
За високі гори у чужі краї,
Бо шукаю долі, наче той лелека,
На чужому полі, на чужій землі.
Зашуміла в лузі зелена ліщина,
Нахилила віти низько до землі,
Затужила в хаті молода дівчина,
Бо немає того, що кохав її...