Лилу45 - Дощ

Лилу45 - Дощ

ДОЩ

дощ грюкає у мої двері
наче щось хоче сказати
одні і ті самі сюжети,
одні і ті самі дати.
зарано я якось зневірилась,
зарано себе поховала,
занадто багато речей у собі приховала
від тебе, від себе, від світу
скигливих і недолугих,
не гуляй по підвалах часто
раптом себе загубиш.
а потім якось згадаєш, але чи не буде запізно?
тобі мої п‘яні губи шепочуть, що я не залізна.

витрави мені цю звичку сподіватись,
скільки ще - мені розчаруватись?
все життя ніби артгаузне кіно:
мало що зрозуміло, але якось все одно.

бій світа с тінню
несправедливість
твої побажання моя мерехтливість
порожньо у серці, порожньо удома
мене накриває смертельна втома
втома кохати
втома страждати
втома без тебе вночі засинати
втома і крапка
або втома і кома
осінь настала якось раптово

(витрави мені цю звичку сподіватись
витрави мені цю звичку сподіватись
витрави мені, витрави мені (ні)
витрави мені витрави мені, ооо)

витрави мені цю звичку сподіватись,
скільки ще - мені розчаруватись?
все життя ніби артгаузне кіно:
мало що зрозуміло, але якось все одно.