Артем Лоік - Парадайз

Як не важко, то передай:
тут далеко не paradise,
не вдягай голу правду рядками метафор,
а людям її на папері дай…

Як не важко, то набери...
Залишаю свої тобі номери...
Як немає історій для рідної Трої,
тоді ти мою, брате, на, бери.

Цих історій напевно мішок
за плечима та все одно розрива…
Я всадив в нього цілий рожок
і далеко, мій брат, не морозива…

А в очах відбивалося пекло,
лиш червоні на чорному кольори…
Не умію сказати, до тебе далеко,
я жив коло куль, а ти коло рим…

Ти прости, але я по простому…
Тут слово твоє, моє слово там!
Як його обшукали потому,
у нього набиті кишені золота…

«Він прийшов рятувати братів»,
Так я зробив лише кулею з нього труп...
Та я хотів взяти гріх,
щоб убити його іще разу і в аду!

Слухай, Тьома, — не тліти
я прийшов, — а згоріть! Не суди мене тільки!
Знайди краще не панчі, а рими,
які допоможуть сильніше за ліки!

Слухай, Лоїк, — німіти,
нас хотіли навчити холопи від вови,
та хоч кров'ю умийте:
наша мова солов'їна, їхня мова Соловйова!